11.1 Забезпечення спеціальних освітніх потреб у закладах загальної освіти

Визначення цільових груп 

В Україні заходи підтримки у дошкільній та загальній середній освіті спрямовані на окремі категорії здобувачів освіти, які перебувають у вразливому становищі або мають підвищений ризик освітніх втрат. Визначення цільових груп та умови надання підтримки регулюються освітнім, соціальним та міграційним законодавством.

Уразливі учні. До уразливих учнів належать діти, які потребують додаткової підтримки у зв’язку з інвалідністю, станом здоров’я, складними життєвими обставинами або соціальним статусом. Підтримка надається з урахуванням індивідуальних потреб дитини та може включати освітні, соціальні та психологічні заходи (Закон України ‘Про освіту’).

Учні з ризиком раннього вибуття з освіти. До цієї категорії належать діти, які мають систематичні труднощі з відвідуванням школи, низьку успішність або перебувають у складних життєвих обставинах. Для таких учнів передбачаються превентивні заходи підтримки з метою забезпечення продовження навчання (Закон України ‘Про повну загальну середню освіту’). 

Діти-мігранти. Відповідно до законів України ‘Про освіту’ та ‘Про повну загальну середню освіту’ діти-мігранти мають право на доступ до дошкільної та загальної середньої освіти на рівних умовах з громадянами України. Для них можуть застосовуватися заходи мовної та адаптаційної підтримки.

Діти-біженці та діти, які потребують додаткового або тимчасового захисту. Відповідно до Закону України ‘Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту’ діти-біженці мають гарантоване право на освіту та соціальну підтримку. Держава забезпечує їм доступ до освітніх послуг, у тому числі з урахуванням мовних і психологічних потреб.

Діти з етнічних меншин. Відповідно до Закону України ‘Про освіту’ Діти з числа національних меншин мають право на навчання з урахуванням мовних та культурних особливостей, а також на вивчення рідної мови поряд із державною мовою.

Діти у складних соціально-економічних умовах. Відповідно до Закону України ‘Про освіту’ та Закону України ‘Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб’ до цієї категорії належать діти з малозабезпечених сімей; внутрішньо переміщені особи; діти, які постраждали внаслідок збройного конфлікту. Для них передбачені освітні та соціальні заходи підтримки.

Спеціальні заходи підтримки 

Заходи підтримки реалізуються на рівні закладів освіти у співпраці з органами управління освітою, соціальними службами та іншими установами. Зокрема: 

• Мовна підтримка. Передбачає додаткові заняття з вивчення державної мови або мови навчання для дітей-мігрантів, біженців та дітей з національних меншин.
• Додаткова допомога у навчанні. Може включати індивідуальні або групові заняття, консультації, педагогічний супровід для учнів із труднощами у навчанні.
• Адаптація навчальних програм. Освітні програми можуть адаптуватися або модифікуватися з урахуванням потреб учнів, зокрема шляхом зміни темпу навчання або форм подання матеріалу.
• Спеціальні методики. Застосовуються адаптовані педагогічні методи, включно з інклюзивними та корекційно-розвитковими методиками.
• Залучення додаткових фахівців. У закладах освіти можуть працювати психологи, соціальні педагоги, асистенти вчителя та інші фахівці, які забезпечують психолого-педагогічну підтримку учасників освітнього процесу.
• Спеціальні процедури оцінювання. Для окремих категорій учнів можуть застосовуватися альтернативні або адаптовані підходи до оцінювання результатів навчання.
• Зменшення наповнюваності класів. Для створення безпечного та ефективного освітнього середовища допускається встановлення меншої чисельності учнів у класах.
• Взаємодія з батьками та іншими структурами. Заклади освіти співпрацюють з батьками, соціальними службами, медичними установами та органами місцевого самоврядування для комплексної підтримки дитини.
• Фінансова підтримка. Фінансова підтримка здобувачів дошкільної та загальної середньої освіти в Україні спрямована на забезпечення рівного доступу до освіти для дітей із вразливих категорій та реалізується за рахунок державного й місцевих бюджетів.

Учні закладів дошкільної та загальної середньої освіти забезпечуються підручниками та навчальними посібниками безоплатно. Для окремих категорій дітей (зокрема дітей з інвалідністю, дітей з ООП) можуть надаватися спеціальні або адаптовані підручники (шрифтом Брайля, з аудіосупроводом, у цифровому форматі).

Органи місцевого самоврядування зобов’язані забезпечувати безкоштовним харчуванням окремі категорії дітей.

Для окремих категорій здобувачів освіти передбачено пільговий або безкоштовний проїзд до закладів освіти та у зворотному напрямку. Конкретні умови та порядок надання таких пільг встановлюються органами місцевого самоврядування та можуть відрізнятися залежно від територіальної громади.

Фінансова підтримка може також включати:

• компенсацію вартості навчання у закладах дошкільної освіти для дітей з окремих соціальних категорій;
• забезпечення одягом, взуттям або іншими предметами першої необхідності для дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах;
• додаткові виплати або пільги, встановлені рішеннями органів місцевого самоврядування.

Такі заходи мають соціально-адресний характер і застосовуються залежно від статусу дитини та фінансових можливостей громади.

Також детальна інформація щодо фінансової підтримки наведена в 2.1 Фінансування дошкільної та шкільної освіти.

Зміни у шкільній інфраструктурі. Заходи з адаптації шкільної інфраструктури можуть включати забезпечення безбар’єрного доступу до будівель і приміщень закладів освіти, зокрема облаштування пандусів, ліфтів, адаптованих санітарних кімнат, тактильних елементів навігації та візуальних/звукових засобів орієнтації. Також передбачається створення або переобладнання спеціальних навчальних і ресурсних приміщень (сенсорні кімнати, кабінети психологічної чи корекційно-розвиткової роботи).

Адаптація навчального середовища здійснюється з урахуванням потреб різних категорій здобувачів освіти та спрямована на забезпечення рівного, безпечного й самостійного доступу до освітніх послуг, а також дотримання принципу розумного пристосування. Реалізація таких заходів покладається на засновників закладів освіти та органи місцевого самоврядування в межах їхніх повноважень і фінансових можливостей (Національна стратегія зі створення безбар’єрного простору в Україні на період до 2030 року).

В Україні законодавство визначає, що діти з особливими освітніми потребами (ООП) мають право на додаткову підтримку в межах закладів загальної середньої освіти. 

Закони України ‘Про освіту’ визначає засади освіти осіб з ООП, інклюзивної освіти та спеціалізованої освіти. Держава й органи місцевого самоврядування зобов’язані забезпечити умови для здобуття освіти такими особами на всіх рівнях, з урахуванням їхніх індивідуальних потреб, через інклюзивне навчання, індивідуальні програми розвитку, психолого-педагогічні та корекційно-розвиткові послуги, роботу інклюзивно-ресурсних центрів (ІРЦ), універсальний дизайн і розумне пристосування освітнього середовища.

Водночас закон встановлює рамки спеціалізованої освіти мистецького, спортивного, військового, безпекового та наукового спрямування, яка здобувається у безперервному інтегрованому освітньому процесі, передбачає раннє виявлення й розвиток здібностей, поєднується з загальною середньою та іншими рівнями освіти, та підтримується системою пільг (проживання, харчування, забезпечення обладнанням, стипендії). Стандарти й програми спеціалізованої освіти затверджуються відповідними центральними органами виконавчої влади, а її фінансування здійснюється за рахунок державного та місцевих бюджетів і інших джерел, не заборонених законодавством.

Визначення цільових груп 

Відповідно до Закону України ‘Про повну загальну середню освіту’ інклюзивне навчання у закладах загальної середньої освіти (ЗЗСО) організовується на підставі звернення батьків і передбачає створення інклюзивних або спеціальних класів та груп подовженого дня, розроблення для кожного учня індивідуальної програми розвитку та, за потреби, індивідуального навчального плану відповідно до висновку ІРЦ (постанова Кабінету Міністрів України ‘Про затвердження Положення про інклюзивно-ресурсний центр’, більш детальна інформація на порталі ІРЦ. 

Психолого-педагогічні та корекційно-розвиткові послуги, а також особистісно орієнтовану підтримку забезпечують асистент учителя та асистент учня, допуск яких регулюється законодавством. У школах облаштовуються ресурсні кімнати та медіатеки, а рішення щодо реалізації індивідуальної освітньої траєкторії можуть бути оскаржені в установленому порядку.

Визначення цільових груп забезпечується на підставі відповідних нормативно-правових актів. Зокрема, категорії осіб з ООП визначається постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2021 р. № 765 ‘Категорії (типи) особливих освітніх потреб (труднощів)’ з урахуванням міжнародних норм. До цієї категорії належать учні, які мають стійкі порушення розвитку або труднощі у навчанні, що потребують адаптацій або модифікацій освітнього процесу:

• Інтелектуальні – можуть полягати в обмеженні функціонування різного ступеня прояву передумов інтелекту (пам’яті, уваги, мислення, мовлення, вольових процесів, мотивації тощо), власне інтелекту (здатності до узагальнення, абстрагування, міркування; продукування думки, судження; здатності робити висновки тощо), інвентарю інтелекту (набутих знань, умінь, навичок);
• Функціональні (сенсорні, моторні, мовленнєві) – можуть полягати в обмеженні життєдіяльності різного ступеня прояву слухової, зорової, опорно-рухової (кістково-м’язової), мовленнєвої функцій (стосуватися відтворення звуко-складової структури слова; розбірливості мовлення; темпу і ритму; мелодико-інтонаційного малюнку; характеристик голосу; розрізнення звуків мовлення на слух; використання словникового запасу і граматики; перебігу читання, письма, комунікації);
• Фізичні – можуть полягати в обмеженні функціонування різного ступеня прояву органів та кінцівок дитячого організму
• Навчальні – можуть полягати в обмеженні або своєрідності перебігу довільних видів діяльності різного ступеня прояву (писемного виду діяльності, математичних дій тощо);
• Соціоадаптаційні (особистісні, середовищні труднощі) та соціокультурні (зокрема, взаємодія з представниками осередків окремих культур, отримання інформації засобами жестової мови тощо) – можуть полягати в наявності бар’єрів на шляху до формування навичок: пристосування до умов соціального середовища; організації адекватної системи відносин із соціальними об’єктами; прояву рольової пластичності поведінки; інтеграції в соціальні групи, засвоєння стабільних соціальних умов, прийняття норм і цінностей нового соціального середовища, форм соціальної взаємодії.

Право на отримання підтримки визначається за результатами комплексної оцінки, проведеної ІРЦ, який встановлює профіль ООП та рекомендації щодо форм і обсягу необхідної підтримки в умовах ЗЗСО. Процеси діяльності ІРЦ автоматизовано за допомогою системи автоматизації роботи ІРЦ (наказ Міністерства освіти і науки України ‘Про затвердження Положення про систему автоматизації роботи інклюзивно-ресурсних центрів’).

Окрім учнів, які офіційно належать до категорії з ООП, спеціальні заходи підтримки можуть надаватися іншим групам здобувачів, які фактично потребують додаткової допомоги. Це можуть бути, зокрема, учні з високими або винятковими академічними здібностями, для яких запроваджуються індивідуальні освітні траєкторії, поглиблені програми чи прискорене навчання, хоча законодавчо вони не визначені як учні з ООП.

У разі коли законодавство не передбачає окремої категоризації здобувачів, підтримка організовується відповідно до індивідуальних потреб учнів, що визначаються педагогічною радою або фахівцями психологічної служби. Відповідні механізми забезпечують можливість надання допомоги незалежно від наявності чи відсутності формального статусу.

Спеціальні заходи підтримки 

У межах української системи загальної середньої освіти забезпечення ООП здійснюється переважно шляхом інклюзивного навчання, яке передбачає повну інтеграцію учнів у звичайні класи із наданням індивідуально визначених форм підтримки. Для окремих категорій здобувачів, які потребують інтенсивнішої або спеціалізованої допомоги, можуть створюватися спеціальні класи або групи, що функціонують у складі закладів загальної освіти відповідно до рішення батьків та рекомендацій ІРЦ.

Система підтримки охоплює широкий спектр заходів, які застосовуються відповідно до індивідуальної програми розвитку та рекомендацій фахівців. 

До таких заходів належать:

• залучення спеціальних педагогів, асистента вчителя та фахівців психолого-педагогічного супроводу;
• використання спеціальних методик і дидактичних матеріалів, спрямованих на корекцію та розвиток пізнавальних, мовленнєвих і соціальних навичок;
• адаптація або модифікація навчальних програм, змісту й темпу навчання;
• співпраця із службами соціального захисту, охорони здоров’я та іншими установами, що беруть участь у забезпеченні потреб дитини;
• застосування спеціальних процедур оцінювання, включно з адаптованими або альтернативними формами контролю навчальних досягнень;
• можливість зменшення наповнюваності класів для забезпечення комфортних умов навчання;
• облаштування доступного освітнього середовища, включно з універсальним дизайном та розумним пристосуванням.

Організаційні засади інклюзивного навчання учнів з ООП за інституційною (очною (денною) формою здобуття освіти у ЗЗСО визначені нормами постанови Кабінету Міністрів України від 15 вересня 2021 р. № 957 ‘Про затвердження Порядку організації інклюзивного навчання у закладах загальної середньої освіти’. Зокрема цією постановою визначено:

• рівні надання підтримки;
• критерії визначення;
• умови забезпечення підтримки;
• фінансове забезпечення;
• механізм отримання підтримки в освітньому процесі;
• індивідуальна освітня траєкторія, механізм її реалізації;
• забезпечення допоміжними засобами для навчання;
• облаштування освітнього середовища;
• проведення поточного, семестрового та  річного оцінювання та/або державної підсумкової атестації.

Організація інклюзивного навчання здійснюється на підставі заяви батьків і висновку ІРЦ. Відповідно до них школа створює інклюзивні класи, формує команду психолого-педагогічного супроводу, готує індивідуальну програму розвитку та, за потреби, індивідуальний навчальний план.

Учням надають різні рівні підтримки (від тимчасової до постійної), психолого-педагогічні та корекційно-розвиткові заняття (індивідуально чи в групі), за участю вчителя-асистента й, за потреби, асистента учня. 

Школи мають забезпечити доступність будівель, облаштувати ресурсні кімнати й медіатеки, надати допоміжні засоби та обладнання, адаптувати або модифікувати зміст навчання, а під час війни можуть відходити від обмежень щодо кількості дітей з ООП у класі та ширше застосовувати змішане навчання. 

Оцінювання здійснюється за загальними правилами з урахуванням індивідуальних планів, а фінансування інклюзивного навчання відбувається за рахунок державного та місцевих бюджетів та інших дозволених джерел.