Європейський, глобальний і міжкультурний виміри при розробці навчальних планів
Інтернаціоналізація шкільної освіти в Україні – це процес інтеграції міжнародного компонента в освітню, науково-дослідницьку та громадську діяльність, що передбачає гармонізацію освітніх систем, розвиток міжнародної співпраці, обміну та визнання кваліфікацій. Незважаючи на труднощі воєнного стану, цей процес спрямований на підвищення якості освіти та конкурентоспроможності українських шкіл на світовому рівні.
Основні напрямки:
- гармонізація з європейськими стандартами: зближення освітньої системи України з європейськими освітніми системами, зокрема згідно з зобов’язаннями в рамках Європейського простору вищої освіти (у контексті вищої освіти, але це впливає і на середню);
- міжнародна співпраця: розвиток обміну, спільних проєктів та програм, а також міжнародних конференцій та стажувань;
- підвищення якості: інтеграція міжнародних стандартів, методик та кращих практик для покращення якості викладання та навчання;
- академічна мобільність: створення умов для мобільності учнів та вчителів, хоча цей аспект ускладнений через безпекові виклики;
- визнання кваліфікацій: спрощення процедур визнання іноземних освітніх кваліфікацій.
Виклики:
- безпекове середовище: забезпечення безпеки учнів та вчителів є головним викликом;
- психологічна підтримка: необхідність надання психологічної підтримки всім учасникам освітнього процесу в умовах війни;
- обмеження мобільності: безпекові обмеження можуть ускладнювати участь у міжнародних програмах обміну.
Партнерство та мережі
З початком повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України МОН активізувало співпрацю з міжнародними партнерами, сформувавши потужну міжнародну коаліцію для пошуку всебічної допомоги з розвитку української освіти й науки. За результатами цієї співпраці у 2023 р. різноманітна підтримка сферам освіти та науки України здійснювалась у рамках понад 160 проєктів і програм із загальним обсягом фінансування близько 1,2 млрд євро. Загалом відгукнулися більш ніж 50 організацій та урядів іноземних країн, серед яких спеціалізовані структури ООН, органи ЄС, уряди країн, міжнародні громадські організації.
Допомога фокусувалася на шкільній (38 проєктів і програм), фаховій передвищій та вищій (24), професійній (20) освіті. При наданні допомоги міжнародними партнерами враховувалися пріоритети МОН зі створення безпечних умов для навчання й викладання та забезпечення якісного дистанційного і змішаного навчання. Як результат, сформувалися такі основні напрями допомоги:
- забезпечення комп’ютерною технікою – ЮНІСЕФ, ЮНЕСКО, Google та інші партнери;
- створення мережі цифрових освітніх центрів – співпраця із Save the Children, Japan International Cooperation Agency (JICA), Google тощо;
- друк підручників – 5-й клас НУШ математика (ЮНІСЕФ), 5-й клас НУШ українська мова (ЄС), інтегровані курси ‘Пізнаємо природу’, ‘Природничі науки’ й ‘Довкілля’ (Фінляндія);
- створення е-контенту – контент для ВШО, мобільний додаток ‘Вивчаю – не чекаю’;
- розроблення інструментів для наздоганяючого навчання (catch-up programs);
- відновлення та ремонт закладів освіти (100 млн євро від ЄС на швидку відбудову шкіл на деокупованих територіях);
- інструменти й курси з психологічної підтримки вчителів і здобувачів освіти (ЮНІСЕФ, ЮНЕСКО та ін.);
- підтримка організації прозорої й безпечної вступної кампанії до ЗВО (ЮНЕСКО, уряди країн партнерів);
- компенсація видатків на оплату праці працівників сфери освіти – проєкт Світового банку;
- залучення фінансування з метою вдосконалення організації гарячого харчування здобувачів освіти (Всесвітня продовольча програма ООН);
- підтримка закладів професійної освіти, які розміщують тимчасово переміщених осіб (закупівля меблів, обладнання, дитячого харчування, ліків, генераторів тощо) (Програма ЄС ‘EU4Skills: Кращі навички для сучасної України’).