В Україні система освіти характеризується високими обсягами кадрового забезпечення, перш за все, педагогічними, науково-педагогічними та науковими працівниками. Викладання та навчання визначаються як інтелектуальна та творча професійна діяльність, що здійснюється педагогічними, науково-педагогічними та науковими працівниками та/або самозайнятими особами. Вона здійснюється як у рамках формальної, так і неформальної систем освіти та спрямована на навчання, виховання та розвиток особистості, сприяння розвитку її загальнокультурних, громадянських та/або професійних компетентностей. Це визначення закріплене в Законі України ‘Про освіту’ і застосовується до всіх рівнів освіти. Викладання та навчання визнаються соціально значущою професійною діяльністю, яка вимагає постійного професійного розвитку та дотримання етичних норм.
Педагогічні працівники – це особи, які провадять педагогічну діяльність у закладах освіти або працюють як самозайняті особи. До педагогічних працівників належать, зокрема:
- вчителі та викладачі,
- вихователі,
- майстри виробничого навчання,
- методисти,
- керівники гуртків та інших форм навчання,
- практичні психологи та соціальні педагоги.
Науково-педагогічні працівники працюють у закладах вищої освіти та поєднують педагогічну діяльність з науковою. До них належать:
- професори,
- доценти,
- старші викладачі,
- асистенти,
- наукові співробітники, які здійснюють викладацьку роботу.
Кожна категорія регулюється відповідними правовими актами, зокрема Закони України ‘Про освіту’, ‘Про вищу освіту’, ‘Про професійну освіту’ ‘Про повну загальну середню освіту’ та ‘Про дошкільну освіту’, а також іншими підзаконними нормативно-правовими актами.
Педагогічні працівники мають визначені законом трудові, соціальні та професійні права, включаючи академічну свободу, право на підвищення кваліфікації, участь в управлінні закладом освіти та захист професійної честі та гідності.
Педагогічні та науково-педагогічні працівники повинні мати вищу освіту відповідного рівня. Для роботи в системі загальної середньої освіти зазвичай вимагається ступінь бакалавра або магістра за спеціальністю в галузі освіти або відповідній предметній галузі. Для науково-педагогічних працівників обов’язковою є наявність ступеня магістра та, як правило, наукового ступеня (кандидата/доктора філософії або доктора наук). На сьогодні за певною номенклатурою професій та посад сфери освіти вимоги до їхньої кваліфікації регулюються відповідними професійними стандартами, наприклад, для професій ‘Викладач мистецької школи (за видами навчальних дисциплін)’, ‘Викладач закладу вищої освіти’, ‘Вчитель закладу загальної середньої освіти’ тощо.
Усі педагогічні працівники зобов’язані проходити підвищення кваліфікації не рідше кожних п’яти років, що є умовою для чергової атестації або сертифікації. Форми підвищення кваліфікації можуть включати: курси, тренінги, стажування, вебінари та інші форми неформальної освіти. Сертифікація є добровільною альтернативою атестації для вчителів і передбачає незалежне зовнішнє оцінювання професійної компетентності, результати якого можуть враховуватися при оплаті праці та просуванні в кар’єрі.
Педагогічні та науково-педагогічні працівники набираються на роботу через відкритий конкурс, що проводиться закладами освіти. Умови працевлаштування визначаються: Кодексом законів про працю України, колективними договорами закладів освіти, спеціальними нормативно-правовими актами.
Призначення можуть бути постійними або строковими за контрактом, зокрема для викладачів університетів.
Умови оплати праці педагогічних і науково-педагогічних працівників в Україні регулюються Єдиною тарифною сіткою, Галузевою угодою між Міністерством освіти і науки України та Профспілками працівників освіти і науки України на відповідний період, колективними договорами закладів освіти та залежать від рівня освіти, педагогічного чи науково-педагогічного працівника, його кваліфікаційної категорії, стажу роботи та обсягу педагогічного навантаження. Додатково можуть нараховуватись надбавки за престижність праці, керівництво класом, науковий ступінь, а також премії та матеріальна допомога відповідно до внутрішніх положень закладу освіти.
В умовах воєнного стану виплата заробітної плати може здійснюватися за підтримки міжнародних партнерів і гуманітарних донорів.
Основними проблемами воєнного стану є дефіцит викладачів, переважання серед них осіб, які належать до передпенсійних та/чи пенсійних вікових груп, міграція педагогічних та науково-педагогічних працівників за кордон через війну, руйнування освітньої інфраструктури тощо.